Оле́ський за́мок — пам'ятка архітектури та історії XIII–XVIII століть, розташований у смт Олесько, Буського району Львівської області. Один із найдавніших в Україні замків, імовірно, побудований одним із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича на плато пагорба, який височить серед заплави р. Ліберція.Уперше згаданий в історичних джерелах 1327 року: замок перейшов у володіння князя Юрія — сина мазовецького князя Тройдена і руської княжни Марії (дочки Юрія І), запрошеного боярами на галицько-волинський королівський (князівський) престол після згасання роду Романовичів. Дата дозволяє припустити, як одну із версій, що замок побудований одним із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича — Андрієм або Левом.

Той період історії — ХІІІ ст. — позначений грізними подіями: Київська Русь розпалась на окремі удільні князівства і, знесилена внутрішніми чварами, втратила свою могутність та стала здобиччю зовнішніх ворогів. У 1223 р. військо Чингізхана розгромило дружини руських князів та їхніх союзників на річці Калці. Спалюючи городища, руйнуючи поселення, монголо-татарські орди докотились до західних рубежів Київської Русі. У 1241 році загони Батия знищили давньоруське місто Пліснеськ, яке розташоване за 10 кілометрів від Олеська. Замок постав у час тяжких випробувань для всіх руських земель: їх поневолювали монголо-татари, на них зазіхали також угорські, польські й литовські феодали. У середині XIV ст. під владою феодальної Литви опинилися чернігово-сіверські землі, Київщина, частково Поділля та Волинь. Польща захопила Галичину й Західну Волинь; Буковина відійшла до складу Молдавського князівства, Закарпаття відвоювали угорські феодали.

Олеський замок (західна сторона)
Олеський замок стояв на межі Волині й Галичини, опинився на кордоні Литви й Польщі,  за нього точилася постійна боротьба між цими державами. З 1340 року замком володів литовський князь Любарт. У 1366 році його відвоював польський король Казимир ІІІ. Коли на трон зійшов його племінник Людовік I — король польський і угорський, замок перейшов до Владислава, князя Опольського. Останній, проводячи політику загарбання й окатоличення галицьких земель і добиваючись від Риму права на створення окремої Галицької митрополії РКЦ, передав у 1375 році Олеську фортецю разом із Рогатином і Тустанню галицькому латинському єпископу. Це викликало протест руського населення — і замок захоплено ненадовго повстанцями. У 1377 році король розмістив тут угорські війська, які через 5 років, зразу після смерті Людовика І, за викуп залишили замок Любарту.

Для зміцнення свого становища на руських землях Королівство Польське й Велике князівство Литовське в 1385 році уклали договір — так звану Кревську унію — об'єдналися в одну державу. Великий князь литовський Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою, став королем об'єднаної держави; його намісником на руських землях залишився брат короля — великий князь Свидригайло. Згодом між братами почалися суперечки: руські бояри, які вороже ставилися до феодально-католицького засилля Корони, підтримали Свидригайла.

Олеська фортеця залишалася півстоліття неприступною для польських магнатів. У 1431 році, коли Ягайло тримав в облозі Луцьк, князь Казимир Мазовецький рушив на Олесько. Але фортеця не піддалась: оборону її очолив Івашко Преслужич з Рогатина. До селянських загонів приєдналися і місцеві бояри.

Після укладення перемир'я між Ягайлом та Свидригайлом (2 вересня 1431 р.) замки в таких містах, як Кам'янець-Подільський, Смотрич, Скала-Подільська, Ратне, Ветли, Городно, Лопатин, перейшли в руки поляків, а Олеський лишився ові. Король пробачив олеським боярам їхній виступ, 18 жовтня того року видав їм документи на володіння землями. Але 26 жовтня вояки Свидригайла з Олеської фортеці порушили перемир'я, напали на один з дворів польського судді, зятя руського шляхтича Ходка Лоєвича[1] Станіслава «Осташка» Давидовського. За даними польського дослідника М. Вілямовського, двір спалили разом з челяддю.

Визвольна боротьба олеських загонів проти феодально-католицького засилля відбувалася паралельно з антифеодальним, національно-визвольним і антикатолицьким гуситським рухом, що був могутнім прологом до європейської реформації XVI ст.

У 1432 році Олеський замок після тривалої облоги було здобуто військами польського короля і передано разом із навколишніми землями у вічне користування Янові з Сенна — синові Добєслава, нащадки якого по Петру Сененському почали називатися Олеськими. Остання руська фортеця на галицьких землях упала — почалося жорстке пригнічення руського народу, що тривало майже 6 століть. Як символ окатоличення руського населення в кінці XV ст. у Олеську постав костьол.

Olesky castle — a monument of architecture and history of XIII–XVIII centuries, is located in the village Olesko, Busk district, Lviv region. One of the oldest castles in Ukraine, probably built by one of the sons of Galicia-Volhynia Prince George L. on the plateau of a hill that dominates the floodplain. Liberty.First mentioned in historical sources in 1327: the castle came into the possession of Prince George — son of Prince Mazowiecki Trojdena and Russian Princess Maria (daughter of George i), invited the boyars in Galicia-Volyn Royal (princely) the throne after the extinction of the genus Romanovich. The date suggests, as one of the versions that the castle was built by one of the sons of Galicia-Volhynia Prince George L. — Andrew or Lev. That period of history — the thirteenth century. there are terrible events: Kievan Rus split into separate principalities, and, exhausted by internal strife, had lost their power and became a prey to foreign enemies. In 1223 the army of Genghis Khan defeated the squads of Russian princes and their allies at the Kalka river. Burning of the settlement, destroying settlements, the Mongol hordes reached the Western borders of Kievan Rus. In 1241, the troops of Batu Khan destroyed the ancient town of Plisnesk, which is located 10 kilometres from Olesko. The castle appeared in a time of heavy trials for all the Russian lands: they were enslaved by the Mongol-Tatars, they also claimed Hungarian, Polish and Lithuanian feudal lords. In the middle of the XIV century. under the rule of the feudal Lithuania was Chernihiv-Sivers'kyi land'kyi, Kiev, and partly Podolia and Volyn. Poland invaded Galicia and Western Volhynia; Bukovina became a part of Moldavian Principality, Transcarpathia, Hungarian feudal lords conquered. Olesko castle (West side) Olesko castle was on the verge of Volhynia and Galicia, was on the border of Lithuania and Poland, for it was a constant struggle between these States. With 1340 the castle was owned by the Lithuanian Prince Lubart. In 1366 it was won by the Polish king Casimir III. When on the throne of his nephew, Louis I, king of Poland and Hungary, the castle was passed to władysław, Duke of Opole. Last, pursuing a policy of engagement and Catholicism on the Galician lands and converting them from Rome the right to establish a separate Galician metropolis of the Roman Catholic Church, conveyed in 1375 the Olesko castle together with Rohatyn and Galician Tuscany Latin Bishop. It has caused protests of the Russian population — and the lock is briefly captured by the rebels. In 1377 the king has placed here Hungarian troops, which after 5 years, immediately after the death of Louis, And for the ransom left the castle Lubart. To strengthen its position on the Ruthenian lands of the Polish Kingdom and Grand Duchy of Lithuania in 1385 signed a contract — so-called Krevo Union — were United into one state. Grand Duke of Lithuania Jagiello married the Polish Queen Jadwiga, became king of the United States; his Deputy on the Russian lands remained the king's brother — Grand Prince svidrigailo. Subsequently, between the brothers began arguing: Russian nobles who were hostile to the feudal-Catholic domination of the Crown, supported svydrygailo. Olesko fortress half a century remained inaccessible to the Polish magnates. In 1431, when Jagiello was kept in the siege of Lutsk, Prince of Masovia Casimir moved to Olesko. But the fortress did not succumb: the defense was headed by Ivashko, Prelogic of Rohatyn. To peasant groups were joined by local boyars. After the armistice between Yahalom Svidrigaylo and (2 September 1431) castles in cities such as Kamenets-Podolsk, canyon, Rock-Podolsky, Ratno, Willow, Gorodnya, Lopatin, passed into the hands of the poles, and Olesko left Ovi. The king forgave Olesko boyars of their speech, on October 18 of that year issued their documents in the possession of the land. But on October 26, warriors svydrygailo with Olesko fortress broke the truce, attacked one of the courtyards of the Polish judges, the son of a Russian nobleman Walker Lovisa[1] Stanislaw "Ostashko" Davidovsky. According to Polish researcher M. Vilamovska, the yard burned down together with his servants. Olesko liberation struggle units against the Catholic feudal domination occurred simultaneously with the anti-feudal and national-liberation and anti-Catholic husitsky movement, was a powerful prologue to the European reformation of the sixteenth century. In 1432 Olesko castle after a long siege was extracted by the troops of the Polish king and handed over together with the surrounding lands in perpetuity Ian from Senna Dobieslaw son, whose descendants by Peter Senantiasa began to be known as Olesky. Last Russian fortress on the Galician lands fell, began a strong suppression of the Russian people, which lasted almost 6 centuries. As a symbol of Catholicism on the Russian population at the end of the XV century. in Olesko appeared in the Church.